42 Кажучи: Отче! О, якби Ти вволив пронести чашу оцю повз Мене! А втім, не Моя воля, але Твоя нехай буде.
43 З‘явився до Нього Ангел з небес і зміцнював Його.
44 І виповнений скорботою і тривогою, ще ревніше молився; і був піт Його, мов краплини крови, що падали на землю.
45 Підвівшись з молитви, Він прийшов до учнів, і знайшов їх сплячими від смутку,
46 І сказав їм: Чого ви спите? Підведіться і моліться, щоб не спокуситися.
47 Коли Він ще говорив це, з‘явився народ, а попереду в нього простував один із дванадцятьох, найменований Юдою, і він підійшов до Ісуса, аби поцілувати Його. Бо він такий їм знак подав: Кого я поцілую, Той і є.
48 А Ісус сказав йому: Юдо! Чи поцілунком видаєш Сина Людського?