44 І виповнений скорботою і тривогою, ще ревніше молився; і був піт Його, мов краплини крови, що падали на землю.
45 Підвівшись з молитви, Він прийшов до учнів, і знайшов їх сплячими від смутку,
46 І сказав їм: Чого ви спите? Підведіться і моліться, щоб не спокуситися.
47 Коли Він ще говорив це, з‘явився народ, а попереду в нього простував один із дванадцятьох, найменований Юдою, і він підійшов до Ісуса, аби поцілувати Його. Бо він такий їм знак подав: Кого я поцілую, Той і є.
48 А Ісус сказав йому: Юдо! Чи поцілунком видаєш Сина Людського?
49 Ті, що були з Ним, уже бачили до чого йдеться, і сказали Йому: Господе! Чи не вдарити нам мечем?
50 І один з них ударив служника першосвященикового, і відтяв йому праве вухо.