1 І прийшов знову в синагогу; там був чоловік, що був сухорукий,
2 І спостерігали за Ним, чи не уздоровить в суботу, щоб Його звинуватити.
3 А Він сказав сухорукому чоловікові: Стань посередині.
4 А їм сказав: Чи треба в суботу чинити добро або ж зло чинити? Душу врятувати чи погубити? Але вони мовчали.
5 І, гнівно глянувши на них, зажурений, що їхні серця ожорсточилися, сказав тому чоловікові: Простягни руку твою. Він простягнув, і рука його стала здоровою, як друга.
6 А фарисеї вийшли наразі і квапливо почали радитися разом із іродіянами супроти Нього (Ісуса), як погубити Його.
7 Але Ісус із учнями Своїми рушив до моря, і за Ним слідом пішов великий натовп народу з Галілеї та Юдеї,
8 З Єрусалиму, з Ідумеї, і з-за Йордану. А також поселяни, що мешкали на околицях Тиру і Сидону, як почули, що Він звершував, йшли до Нього у величезній кількості.
9 І сказав учням Своїм, щоб готовий був для Нього човен з причини велелюдности, аби не вчинили тісняви біля Нього.
10 Тому що багатьох Він уздоровив, і то так, що багато з них, котрі мали виразки на тілі кинулися до Нього, щоб торкнутися Його.
11 І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти – Син Божий!
12 Але Він суворо забороняв їм, щоб вони не виявляли Його.
13 Відтак вийшов на гору і покликав до Себе, кого сам бажав; і прийшли до Нього.
14 І визначив із них дванадцятьох, аби з Ним були, і щоби посилати їх на проповідь.
15 І щоб вони мали владу уздоровлювати від недуг і виганяти бісів.
16 Настановив Симона, якому дав ім‘я Петро;
17 Якова Зеведеєвого та Івана, брата Якова, і дав їм ймення Воанергес, цебто “Сини грому”,
18 Андрія, Пилипа, Варфоломія і Матвія, Хому і Якова Алфеєвого, Тадея і Симона Кананіта,
19 Та Юду Іскаріотського, котрий зрадив Його.
20 І прийшли в дім; і знову зійшовся народ аж так, що вони й хліба не могли з‘їсти.
21 Коли почули про це ближні Його, то пішли, щоб забрати Його, бо казали, що Він нестямний.
22 А книжники, що прийшли з Єрусалиму, казали, що Він має в Собі Вельзевула, і виганяє демонів силою бісівського князя.
23 І прикликав їх і говорив їм притчами: Як може сатана виганяти сатану?
24 Якщо царство розділиться саме в собі, не може встояти таке царство;
25 І якщо дім розділиться сам у собі, не зможе устояти той дім;
26 І якщо сатана повстав супроти себе самого і розділився, не може встояти, але прийшов кінець йому;
27 Ніхто-бо не може вдертися в дім дужого і пограбувати майно його, якщо передніше не зв‘яже дужого, – й аж тоді пограбує господ у його.
28 Істину кажу вам: Простяться синам людським усі гріхи і зневага, якою б вони не зневажали;
29 Але хто буде зневажати Духа Святого, тому не буде прощення повіки, але належить він вічному осудженню.
30 Це сказав Він, тому що казали вони: У Ньому нечистий дух.
31 І прийшли Матір і брати Його, і, стоячи поза домом, послали до Нього покликати Його.
32 А біля Нього сидів народ. І сказали Йому: Ось, Мати Твоя і брати Твої, і сестри Твої, поза домом, кличуть Тебе.
33 І відповідав їм: Хто матір Моя і брати Мої?
34 І оглянувши тих, що сиділи довкола Нього, сказав: Ось мати Моя і брати Мої;