1 І припливли на другий берег моря, в країну Гадаринську.
2 І коли вийшов Він із човна, то наразі стрів Його чоловік, що вискочив з гробів – він мав у собі нечистого духа;
3 Він мав житло в гробах, і ніхто не міг його зв‘язати навіть ланцюгами;
4 Тому що багато разів його заковували в ланцюги, але він розривав їх і розбивав кайдани, і ніхто не міг його упокорити;
5 Завше, вночі і вдень, в горах і гробах, кричав він і бився об каміння.
6 Коли побачив Ісуса здалеку, то прибіг і вклонився Йому,
7 А тоді закричав дужим голосом і сказав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
8 Бо Ісус сказав йому: Вийди, дух нечистий, з цього чоловіка!
9 І запитав його: Як тебе звати? І він сказав у відповідь: Легіон ім‘я мені, тому що нас багато.
10 І вельми просили Його, щоб не виганяв їх геть з країни тієї.
11 А там недалеко біля гори паслося велике стадо свиней.
12 І просили Його нечисті духи, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб нам увійти до них.
13 Ісус відразу дозволив їм: І нечисті духи, вийшовши, у свиней увійшли; і ринуло стадо з крутояру в море; а було їх близько двох тисяч; і потопилися в морі.
14 А ті, що пасли свиней, побігли і розповіли в місті і в поселеннях. І мешканці вийшли подивитися, що сталося.
15 Прийшли до Ісуса й побачили, що біснуватий, в котрому був легіон, сидить і одягнутий, і при здоровому глузді, й злякалися.
16 А ті, що бачили, оповіли їм, як усе те сталося з біснуватим, і про свиней.
17 І почали просити Його, щоб залишив їхній край.
18 І коли Він зайшов до човна, той, що був біснуватим, просив Його, аби лишитися при Ньому.
19 Але Ісус не дозволив Йому, сказавши: Йди додому, до своїх, і розкажи їм, що вчинив з тобою Господь і як помилував тебе.
20 І пішов, і почав проповідувати в Десятимісті, що вчинив з ним Ісус. І всі дивувалися.
21 Коли Ісус знову переплив човном на другий берег, зібралося до Нього безліч народу. Він був біля моря.
22 І ось, приходить один із старших синагоги, на ім‘я Яір, і, забачивши Його, падає до ніг Йому.
23 І вельми просить Його, кажучи: Доня моя помирає; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і лишилася живою.
24 Ісус пішов за ним. За Ним безліч народу простувало слідом і тіснили Його.
25 Одна жінка, котра дванадцять літ страждала на кровотечу,
26 Багато натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та жодної помочі з того не мала, а здоров‘я її ще погіршало, –
27 Вона вже чула про Ісуса, а тому підійшла в юрбі ззаду і торкнулася Його одежі;
28 Бо казала собі: Якщо бодай до Його одежі торкнуся, то уздоровлюся.
29 І тієї ж миті припинилася в неї кровотеча, і вона відчула в тілі, що уздоровлена від хвороби.
30 Водночас Ісус відчув Сам у Собі, що вийшла з Нього сила, і звернувся до народу і сказав: Хто торкнувся до Моєї одежі?
31 Учні сказали Йому: Ти бачиш, що народ тіснить Тебе, і кажеш: Хто торкнувся до Мене?
32 Але Він поглянув довкола, аби побачити ту, котра це вчинила.
33 Жінка у страхові і в трепеті, відаючи, що з нею сталося, упала перед Ним і сказала Йому всю правду.
34 Але Він сказав їй: Доню! Віра твоя врятувала тебе; іди з миром і здоровою будь від твоєї недуги.
35 Коли Він ще казав це, прийшли від старшини синагоги і сказали: Донька твоя померла; нащо завдаєш клопоту Вчителеві?
36 Але Ісус, зачувши ці слова, відразу сказав чільникові синагоги: Не бійся, тільки віруй.
37 І не дозволив нікому йти слідом за Собою, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якового.
38 Коли прийшов у дім до старшини синагоги, то побачив замішання, і тих, що плакали і голосили вельми.
39 Зайшовши, сказав їм: Чого збентежилися і плачете? Дівчина не вмерла, але спить.
40 І сміялися над Ним. Але Він спровадив усіх, узяв із Собою батька і матір дівчини і тих, що були з Ним, і зайшов туди, де юнка лежала.
41 І взяв Він за руку юнку і сказав їй: “Таліта, кумі”, що означає: Кажу тобі – підведися!
42 І юнка тієї ж миті підвелася і почала ходити, і було їй літ дванадцять. А ті, що дивилися, вельми жахнулися з дива великого.