Євангелія Від Марка 9 UKRB

Перевтілення Господнє

1 І сказав їм: Істину кажу вам: Є деякі з тих, що стоять тут, котрі не спізнають смерти, як уже побачать Царство Боже, котре прийшло в силі.

2 Як минуло шість днів, узяв Ісус Петра, Якова та Івана і вивів на гору високу окремо їх одних, і перевтілився перед ними.

3 Одежа Його стала осяйною, вельми білою, як сніг, так на землі білильник не може вибілити!

4 І з‘явився їм Ілля з Мойсеєм; і розмовляли з Ісусом.

5 При цьому Петро сказав Ісусові: Равві! Добре нам тут бути; спорудимо три курені: Тобі одного, Мойсеєві одного і одного Іллі.

6 Бо не знав, що сказати; тому що вони були в страхові.

7 І з‘явилася хмарина, яка обгорнула їх, і з хмари почувся голос, що сказав: Це Син Мій Улюблений: Його слухайте!

8 І, квапливо глянувши довкола, нікого більше з собою не бачили, окрім одного Ісуса.

9 А коли сходили вони з гори, Він звелів нікому не оповідати про те, що бачили, аж доки Син Людський не постане з мертвих.

10 І вони утаємничили це слово, запитуючи один одного, що означає: воскреснути з мертвих.

11 І запитали Його: А чому книжники запевняють, що Ілля має прийти раніше?

12 Він сказав їм у відповідь: Правда, Ілля має прийти передніше і влаштувати все; і Синові Людському, як написано про Нього, належить вельми постраждати і бути зневаженому;

13 Але кажу вам, що й Ілля прийшов, і вчинили з ним, як хотіли, як написано про нього.

14 Коли Він повернувся до учнів, побачив багато народу біля них і книжників, що сперечалися з ними.

15 І відразу увесь народ, тільки-но побачивши Його, вельми здивувався, побіг назустріч і вітав Його.

16 Він запитав у книжників: Про що сперечаєтеся з ними?

17 Один з народу сказав у відповідь: Учителю! Я привів до Тебе сина мого, що духа німоти має.

18 Де лиш не схопить його, кидає на землю, і він піну пускає, і скрегоче зубами своїми і ціпеніє; казав я учням Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.

19 Відповідаючи йому, Ісус сказав: О, роде невірний! Доки Я буду з вами? Доки буду Я вас терпіти? Приведіть його до Мене.

20 І привели його до Нього. І тільки-но біснуватий побачив Його, дух потряс його; він упав на землю і валявся, випускаючи піну.

21 І запитав Ісус батька його: Як давно це сталося з ним? Він сказав: З дитинства;

22 І часто дух кидав його і в огонь, і в воду, аби погубити його; та коли щось можеш, змилуйся над нами і допоможи нам.

23 Ісус сказав йому: Якщо можеш хоч трохи вірувати, все можливо віруючому.

24 І тієї ж миті батько юнака вигукнув із слізьми: Вірую, Господе! Допоможи моїй недовірі!

25 Ісус побачив, що збігається народ, і заборонив духові нечистому, сказавши йому: Дух німий і глухий! Я наказую тобі, вийди з нього і вже ніколи не входь в нього.

26 Той голосно закричав і сильно потряс його, і вийшов; і він (юнак) став, наче мертвий, аж так, що чимало (присутніх) казали, що він помер.

27 Але Ісус узяв його за руку, підняв його; і він підвівся.

28 А коли зайшов Ісус у дім, учні Його запитували Його на самоті: А чому ми не могли вигнати його?

29 І сказав їм: Цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.

30 Як вийшли звідти, то проходили через Галілею; і Він не хотів, щоб хтось упізнав.

31 Бо навчав учнів Своїх і казав їм, що Син Людський буде виданий в руки людські, і вб‘ють Його, і по смерті третього дня воскресне.

32 Але вони не розуміли цих слів, а запитати Його не наважувалися.

33 Прийшов до Капернауму; і коли був у домі, запитав у них: Про що по дорозі ви міркували поміж собою?

34 Вони мовчали, тому що по дорозі доскіпувалися, хто більший.

35 Він сів і прикликав дванадцятеро, і сказав їм: Хто хоче бути першим, хай буде з-поміж усіх останнім і всім служником.

36 А тоді взяв дитя, поставив його серед них і, обнявши його, сказав їм:

37 Хто прийме одного з таких дітей в ім‘я Моє, той приймає Мене; а хто Мене прийме, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене.

38 При цьому Іван сказав: Учителю! Ми бачили чоловіка, який йменням Твоїм виганяє бісів, а не ходить з нами; і заборонили йому, тому що не ходить з нами.

39 Ісус сказав: Не забороняйте йому; бо ніхто з тих, що вчинять диво йменням Моїм, не може невдовзі лихословити Мене.

40 Бо хто не проти вас, той за вас.

41 І хто напоїть вас чашою води в ім‘я Моє, тому що ви Христові, істину кажу вам, не втратить нагороди своєї.

42 А хто спокусить одного з малих оцих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорновий камінь на шию і кинули його в море.

43 І якщо спокушає тебе рука твоя, відітни її; краще тобі увійти в життя калікою, аніж із двома руками піти в геєну, в огонь незгасний,

44 Де черв‘як їхній не вмирає, і вогонь не згасає.

45 І якщо нога твоя спокушає тебе, відітни її: Краще тобі увійти в життя кульгавим, аніж із двома ногами бути кинутим у геєну, у вогонь незгасний,

46 Де черв‘як їхній не вмирає, і вогонь не згасає.

47 І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти до Царства Божого, аніж із двома очима бути вкинутим у геєну вогняну,

48 Де черв‘як їхній не вмирає, і вогонь не згасає.

глави

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16