6 А коли зійшло сонце, зав‘яло, тому що не мало коріння, й засохло;
7 А деяке впало в терня, і терня виросло й заглушило насіння, і воно не дало плоду;
8 А ще інше впало на добру землю і дало плід, котрий зійшов і виріс, і принесло: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше.
9 І сказав їм: Хто має вуха слухати, нехай чує!
10 А коли залишився без народу, ті, що були близько біля Нього разом з дванадцятьма учнями, запитали Його про притчу.
11 І сказав їм: Вам дано знати таємниці Царства Божого, а тим зовнішнім все подається в притчах.
12 Тож вони своїми очима можуть дивитися і не бачити, і своїми вухами можуть слухати, і не розуміють, нехай же не навернуться, щоби прощені були їм гріхи їхні.