1 Того часу почув Ірод, правитель чотирьох провінцій, оповіді про Ісуса
2 І сказав служникам своїм: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому такі дива вчиняються ним.
3 Бо Ірод схопив був Івана, пов‘язав його і вкинув до в‘язниці через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.
4 Тому що Іван казав йому: Ти не мусиш мати її.
5 І хотів убити його, але боявся народу, тому що мали його за пророка.
6 А під час святкування дня народження Ірода, донька Іродіяди танцювала перед зібранням і догодила Іродові.
7 А тому він з присягою пообіцяв їй дати все, чого вона попросить.
8 А вона, навчена матір‘ю своєю, сказала: Дай мені отут, на тарелі, голову Івана Хрестителя.
9 І засмутився цар; але заради присяги і тих, що були біля столу, звелів дати їй.
10 І послав відтяти Іванові голову у в‘язниці.
11 І принесли голову його на тарелі і дали дівчині, а вона віднесла матері своїй.
12 А учні його прийшли, забрали тіло його і поховали його; і пішли й повідали Ісусові.
13 І коли зачув Ісус про те, то поплив на човні до пустельної місцини самотою; а народ, зачувши про це, пішов за Ним з міст пішки.
14 І, як вийшов Ісус, то побачив безліч людей, і пожалів їх і уздоровив хворих їхніх.
15 А коли настав вечір, наблизилися до Нього учні Його і сказали: Місцина тут пустельна, і час уже пізній; відпусти народ, щоб вони пішли до поселення і купили собі їжі.
16 Але Ісус сказав їм: Не треба їм відходити; ви дайте їм їсти.
17 А вони кажуть Йому: У нас тут лише п‘ять хлібів та дві рибини.
18 Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.
19 І звелів народові прилягти на траву, а тоді взяв п‘ять хлібів і дві рибини, глянув на небо, благословив, і, переламавши, дав хліби учням, а учні – народові.
20 І їли всі, і наситилися; і набрали кусків, що залишилися, дванадцять повних кошів;
21 А тих, що їли, було близько п‘яти тисяч чоловік, окрім жінок та дітей.
22 І тут-таки змусив Ісус учнів Своїх зайти до човна і відпливти передніше від Нього на другий берег, доки Він відпустить народ.
23 І коли відпустив народ, то Він зійшов на гору, аби помолитися самотою; і увечері залишався там сам.
24 А човен уже був на середині моря, і його било хвилями, тому що вітер був супротивний.
25 А о четвертій сторожі ночі пішов до них Ісус, йдучи морем.
26 І учні, коли побачили Його, що Він простує морем, жахнулися і казали: Це привид! – і від страху закричали.
27 Але Ісус наразі озвався до них і сказав: Збадьортеся: це Я, не бійтеся.
28 Петро сказав Йому у відповідь: Господе! Якщо це Ти, накажи мені прийти до Тебе по воді.
29 Він сказав: Іди. Петро вийшов з човна і пішов по воді, щоб наблизитися до Ісуса;
30 Але він бачив сильний вітер, і злякався, і почав потопати, а тоді закричав: Господе! Врятуй мене!
31 Ісус відразу простягнув руку, підтримав його і сказав йому: Маловірний! Нащо ти засумнівався?
32 І коли зайшли вони до човна, вітер затих.
33 А ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: Справді, Ти – Син Божий.
34 І, перепливши, прибули на землю Генісаретську.
35 Мешканці тієї місцини упізнали Його і звістили по всій окрузі тій і принесли до Нього усіх хворих.