17 Навіть досі ви не розумієте, що все, що входить у вуста, проходить у черево і викидається геть?
18 А те, що виходить з уст, – з серця виходить; саме це опоганює людину.
19 Бо з серця виходять лихі наміри, убивства, перелюб, людська пристрасть, крадіжки, неправдиві свідчення, обмова:
20 Все це споганює людину; а їсти невмитими руками – не опоганює людини.
21 І коли вийшов звідти, Ісус рушив до країв тирських і сидонських.
22 І ось, жінка одна, ханаанеянка, що вийшла з тих самих країв, кричала Йому: Помилуй мене, Господе, сину Давидів! Доня моя жорстоко біснується.
23 Але Він не відповідав їй жодним словом. І учні Його наблизилися й просили Його: Відпусти її, тому що волає за нами.