24 Підійшов і той, що дістав одного таланта, і сказав: Мій пане! Я знав тебе, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
25 То я мав острах, пішов і утаємничив твого таланта в землі; і ось тобі твоє.
26 А господар його сказав йому у відповідь: Лукавий слуго і ледачий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав.
27 Тому мусив ти віддати срібло купцям, і я, повернувшися, одержав би моє з набутком;
28 Отож, візьміть у нього таланта і дайте тому, що має десять талантів,
29 Бо всілякому, що має, додасться і примножиться, а в того, що не має, відбереться й те, що має.
30 А невдатного служника викиньте в пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів. Він сказав це, і проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує.