29 Є в руці моїй сила вчинити вам зло; але Бог батька вашого учора говорив до мене і сказав: Бережися, не говори Якові ні доброго, ані злого.
30 Проте справді ти відійдеш, тому що ти нетерпляче захотів бути в домі батька твого; але нащо ти вкрав богів моїх?
31 Яків одказував Лаванові і сказав: Я боявся; бо я міркував, чи не забереш ти у мене дочок своїх.
32 У кого знайдеш богів твоїх, той не буде живий. При родичах наших упізнавай, що в мене, і візьми собі. Яків не знав, що Рахіль украла їх.
33 І заходив Лаван до шатра Якова, і до шатра Ліїного, і до шатра двох служниць, та не знайшов. І, вийшовши з шатра Ліїного, ступив до шатра Рахілі.
34 А Рахіль узяла ідолів і поклала їх під верблюдове сідло, і сіла на них. І обшукав Лаван усе шатро, проте не знайшов.
35 А вона сказала своєму батькові: Хай не прогнівається господар мій, що я не можу підвестися перед тобою, бо в мене звичайне жіноче. І він шукав, але не знайшов ідолів.