12 Як же ти упав з неба, блискучий сину вранішньої зорі? Розбився об землю той, що пригноблював народи.
13 А говорив у серці своєму: Зійду на небо, вище зір Божих піднесу престола мого, і сяду на горі серед багатьох богів, на межах північних.
14 Зійду понад гори хмарин, і буду схожий на Всевишнього.
15 Але тебе запроторено в пекло, в глибини безодні.
16 Ті, що бачили тебе, приглядаються до тебе, і думки їхні – також про тебе. Чи той це муж, що потрясав землею, і трусив царствами?
17 І увесь світ учинив пустелею, і зруйнував міста його, а полонених своїх не відпускав додому?
18 Усі царі народів, усі лежать у почестях, кожний у своїй усипальні;