1 Пророцтво про Дамаск. – Ось, Дамаск зникне як місто, і стане купою руїн.
2 Міста Ароеру будуть покинуті, – залишаться для черед, котрі там спочиватимуть, і нікому буде їх лякати.
3 Не стане фортеці Єфремової і царства Дамаського – з рештою Сирії; з ними станеться те саме, що й зі славою синів Ізраїля, говорить Господь Саваот.
4 І станеться того дня, змаліє слава Якова, і огрядне тіло його стане худим.
5 Буде те саме, що по жнивах у женця, коли рука його пожне колоски, і коли зберуть колоски в долині Рефаїмській.
6 І залишаться в нього, як буває під час обтрушування олив: дві-три ягідки на самій верхівці, або чотири-п'ятеро на плідних гіллячках, – говорить Господь, Бог Ізраїля.
7 Того дня наверне людина погляд свій до свого Творця, і очі її будуть спрямовані до Святого Ізраїля.
8 І не гляне на жертовники, на справу рук своїх, і не подивиться на те, що вчинили пальці її, на ідолів і на Астарту.
9 Того дня укріплені міста її будуть, мов руїни в лісах і на вершинах гір, залишені перед синами Ізраїля, – і буде пустеля.
10 Бо ти забув Бога порятунку твого, і не згадував про скелю притулку твого; а тому витворив сади веселощів, і насадив живців од чужинської лози.
11 За дня насадження твого ти піклувався, щоб воно зростало, і, щоби посіяне тобою якомога швидше зацвіло, але за дня збирання не купа жнива буде, а журба жорстока.
12 Та ось! Гомін народів багатьох! Вони легочуть, як легоче море. Ревище племен! Вони ревуть, як ревуть могутні води.
13 Ревуть народи, як ревуть могутні води; але Він погрозив їм, і вони далеко побігли, і були гнані, мов порох по горах од вітру, як пил від вихору.