1 Горе Ариїлу, Ариїлу, місту, в котрому мешкав Давид! Долучіть рік до року; нехай заколюють пожертви.
2 Але Я притисну Ариїла, і буде плач і лемент; і він залишиться у Мене, як Ариїл.
3 Я стану табором довкола тебе і обмежу сторожею пильною, і споруджу супроти тебе укріплення.
4 І будеш принижений, від землі будеш озиватися, і глухою буде мова твоя з-під пороху, і голос твій буде, немов голос черевомовця, і з-під пороху шепотіти будуть уста твої.
5 Багато ворогів твоїх буде, мов дрібний пил, і юрмища лютих, мов полова летка, і все це звершиться несподівано, в одну мить.
6 Господь Саваот відвідає тебе громом і землетрусом, і потужним голосом, бурею і вихором, і полум'ям всепоглинаючого вогню.
7 І, мов сон, як нічне сновидіння, буде вельми багато всіх народів, що воюватимуть супроти Ариїла, і всіх, що виступатимуть проти нього і укріплень його, і тих, що чинили утиски йому.
8 І, як голодному сниться, наче він їсть, але прокидається, і душа його голодна, і, як спраглому сниться, наче він п'є, але прокидається, і страждає, бо душа його спрагла: те саме буде й усім багатьом народам, що воюватимуть супроти гори Сіон.
9 Зачудовуйтеся, дивуйтеся; вони осліпили інших, і самі осліпли; вони п'яні, та не від вина, – хитаються, та не від сікери;
10 Бо навів на вас Господь духа, що присипляє, і зімкнув очі ваші, пророки, і затьмарив ваші голови, провидці!
11 І всіляке пророцтво для вас те саме, що слова у запечатаній книзі, котру дають тому, що вміє читати книжку, і кажуть: Прочитай її; і той відповідає: Не можу, тому що вона запечатана.
12 І передають книгу тому, хто читати не вміє, і кажуть: Прочитай її, і той відповідає: Я не вмію читати.
13 І сказав Господь: Оскільки цей народ наближається до Мене устами своїми, і язиком своїм вшановує Мене, а серце його задалеко від Мене, і благоговіння їхнє переді Мною є вивчення заповідей людських;
14 То ось, Я ще раз незвичайно вчиню з цим народом, пречудово і дивовижно, аж так, що мудрість мудраків його загине і розуму в розумних його не стане.
15 Горе тим, котрі гадають сховатися в глибину, щоб замір свій утаємничити від Господа, котрі вчиняють справи свої у мороці і кажуть: Хто побачить нас? І хто впізнає нас?
16 Яке безглуздя! Хіба можна вважати гончара за глину? Чи скаже виріб про виробника його: Не він витворив мене? І чи скаже витвір про художника свого: Він не розуміє?
17 Зовсім невдовзі, зовсім невдовзі, і хіба Ливан не перетвориться на сад, а хіба сад не будуть вважати лісом?
18 І того дня глухі почують слова книги, і прозріють з пітьми і мороку очі сліпих.
19 І змучені вельми й вельми будуть тішитися в Господі, і вбогі люди будуть радіти Святим Ізраїля.
20 Тому що вже не буде кривдника і огудник щезне, і будуть винищені усі прибічники неправди,
21 Котрі заплутують людину в словах, а тому, що вимагає суду, біля брами утаємничують пастки, і відштовхують правого.
22 А тому так говорить про дім Якова Господь, Котрий випробував Авраама: Тоді Яків не матиме сорому; і обличчя його вже не зблідне.
23 Бо коли він побачить у себе дітей своїх, діяння рук Моїх, то вони свято будуть вшановувати ймення Моє, і свято шанувати Святого Якового, і благоговітимуть перед Богом Ізраїлевим.