10 Бо ти забув Бога порятунку твого, і не згадував про скелю притулку твого; а тому витворив сади веселощів, і насадив живців од чужинської лози.
11 За дня насадження твого ти піклувався, щоб воно зростало, і, щоби посіяне тобою якомога швидше зацвіло, але за дня збирання не купа жнива буде, а журба жорстока.
12 Та ось! Гомін народів багатьох! Вони легочуть, як легоче море. Ревище племен! Вони ревуть, як ревуть могутні води.
13 Ревуть народи, як ревуть могутні води; але Він погрозив їм, і вони далеко побігли, і були гнані, мов порох по горах од вітру, як пил від вихору.