13 І сказав Господь: Оскільки цей народ наближається до Мене устами своїми, і язиком своїм вшановує Мене, а серце його задалеко від Мене, і благоговіння їхнє переді Мною є вивчення заповідей людських;
14 То ось, Я ще раз незвичайно вчиню з цим народом, пречудово і дивовижно, аж так, що мудрість мудраків його загине і розуму в розумних його не стане.
15 Горе тим, котрі гадають сховатися в глибину, щоб замір свій утаємничити від Господа, котрі вчиняють справи свої у мороці і кажуть: Хто побачить нас? І хто впізнає нас?
16 Яке безглуздя! Хіба можна вважати гончара за глину? Чи скаже виріб про виробника його: Не він витворив мене? І чи скаже витвір про художника свого: Він не розуміє?
17 Зовсім невдовзі, зовсім невдовзі, і хіба Ливан не перетвориться на сад, а хіба сад не будуть вважати лісом?
18 І того дня глухі почують слова книги, і прозріють з пітьми і мороку очі сліпих.
19 І змучені вельми й вельми будуть тішитися в Господі, і вбогі люди будуть радіти Святим Ізраїля.