7 Пригадаю милості Господні і славу Господню за все, що Господь подарував нам, і глибоку приязнь Його до Ізраїлевого дому, котру виявив Він йому за милосердям Своїм і за багатьма щедротами Своїми.
8 Він сказав: Беззаперечно вони – народ Мій, діти, котрі не обдурять, і Він був для них Рятівником.
9 У всілякій журбі їхній Він не залишав їх, і Ангел Його присутности рятував їх; через любов Свою і милосердя Своє Він визволив їх, узяв і носив їх кожного дня старожитнього.
10 Але вони зворохобилися і завдали жалю Святому Духові Його; а тому Він став супротивником їхнім: Сам воював супроти них.
11 Тоді народ Його пригадав старожитні дні Мойсеєві: де Той, Котрий вивів їх з моря з пастирем овечок Своїх? Де Той, Котрий вклав у серце його Святого Духа Свого,
12 Котрий вів Мойсея за праву руку величним раменом Своїм, розділив перед ними води, щоб вчинити Собі вічне ймення.
13 Котрий вів їх через безодні, мов коня степом, і вони не спотикалися?