10 Я сказав собі: Опівдні моїх днів мушу я йти до брами шеолу; я позбавлений останку днів моїх.
11 Я казав: Не побачу я Господа, Господа на землі живих; не побачу вже людини поміж живими на світі.
12 Житло моє вже сходить з місця і йде від мене, мовби курінь пастуха; я мушу відтяти, як ткач, життя моє; Він відітне мене від основи; вдень і вночі я наджидав, що Ти пошлеш мені смерть.
13 Я наджидав ранку; наче лев, Він ламав усі мої кості; вдень і вночі я наджидав, що Ти пошлеш мені смерть.
14 Як журавель, як ластівка, подавав я звуки, журився, мов голуб; сумно дивилися очі мої в небо: Господе! Тісно мені, урятуй мене.
15 Що скажу я? Він сказав мені, Він і вчинив. Тихо житиму всі роки життя мого, пам'ятаючи гіркоту душі моєї.
16 Господе! Так живуть; і в усьому цьому – життя мого духу; Ти уздоровиш мене, ти мене оживиш.