1 Замовкніть переді Мною, острови, і народи нехай оновлять свої сили; нехай вони наблизяться і скажуть: Станемо разом на суд.
2 Хто підняв зі сходу мужа правди, покликав його йти за собою, віддав йому народи і упокорив царів? Він обернув їх мечем на порох, луком його на солому, розвихрену вітром.
3 Він жене їх, йде спокійно дорогою, котрою ніколи не ходив ногами своїми.
4 Хто вчинив і звершив це? Той, хто від початку викликає роди; Я – Господь перший, і в останніх Я – такий самий.
5 Побачили острови і жахнулися, рубежі землі затремтіли. Вони наблизилися і зійшлися.
6 Кожний допомагає своєму приятелеві і каже своєму братові: Кріпись!
7 Коваль підбадьорює ливарника, той, що рівняє листи молотом, – того, що кує на ковадлі, кажучи про спояне: Гарно; і зміцнює цвяхами, щоб трималося надійно.