4 І дам їм підлітків за старшин, і діти будуть панувати над ними.
5 І в народі один буде пригнічуватися іншим, і кожний ближнім своїм; юнак буде зарозуміло величатися над старцем, і простий смерд над вельможею.
6 Тоді вхопиться чоловік за брата свого, в родині батька свого, і скаже: У тебе є одяг, будь нашим князем, і нехай будуть оці руїни під рукою твоєю.
7 А він з присягою скаже: Не можу зцілити рани суспільства; і в домі моєму немає ні хліба, ані одежі; не вчиняйте мене князем народу.
8 Так руйнувався Єрусалим, і впала Юдея, тому що язик їхній і вчинки їхні – супроти Господа, образливі для очей слави Його.
9 Вираз їхнього обличчя свідчить проти них, і про гріхи свої вони оповідають відверто, як содомляни, не приховують: горе душі їхній! Бо самі на себе прикликають зло.
10 Скажіть праведникові, що добре йому, бо він їстиме плоди справ своїх;