6 Тоді вхопиться чоловік за брата свого, в родині батька свого, і скаже: У тебе є одяг, будь нашим князем, і нехай будуть оці руїни під рукою твоєю.
7 А він з присягою скаже: Не можу зцілити рани суспільства; і в домі моєму немає ні хліба, ані одежі; не вчиняйте мене князем народу.
8 Так руйнувався Єрусалим, і впала Юдея, тому що язик їхній і вчинки їхні – супроти Господа, образливі для очей слави Його.
9 Вираз їхнього обличчя свідчить проти них, і про гріхи свої вони оповідають відверто, як содомляни, не приховують: горе душі їхній! Бо самі на себе прикликають зло.
10 Скажіть праведникові, що добре йому, бо він їстиме плоди справ своїх;
11 А беззаконному горе, бо прийде йому помста за вчинене руками його.
12 Гнобителі народу Мого – діти, і жінки панують над ним. Народе мій! Князі твої заводять тебе в блуд, і напрям стежок твоїх споганили.