2 Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.
3 О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене?
4 Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.
5 Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.
6 Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.
7 Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.
8 Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.