1 Так! срібло має початкову жилу, й золото своє місце, де його плавлють.
2 Залїзо добувають із землї, а мідь витоплюють із каміння.
3 (Чоловік) робить кінець тьмі й пильно шукає за (таким) каменем у мороцї й найглухійшій темнотї.
4 Пробивають закон у місцях, де не постала нога; спускаючись, висять і сумують далеко від людей.
5 Земля, де хлїб росте, у нутрі розрита, неначе огнем.
6 Камінь її - то сафир із золотими крупцями.
7 Стежки туди не знає хижа птиця, й не зазирнуло туди око яструба;
8 Не топтали її левчуки, й не ходив по нїй шакаль.
9 На граніт накладає він (чоловік) руку свою, з коренем перевертає гори.
10 В скелях прорубує канали, й все дорогоцїнне вбачає око його.
11 Зупиняє протоки бурчаків і, що заховано в тьмі, все те на сьвітло виносить.
12 А де ж мудрість знайти? і де є місце розуму?
13 Чоловік не знає цїни її, й не знаходиться вона на землї живих.
14 Безодня говорить: Не в менї вона; та й море каже: Не в мене!
15 Не продається вона за золото та й не вимінюєсь її за срібло ваговите;
16 Не в цїнї вона з золотом Офирським, нї з дорогоцїнним ониксом, нї з сафіром.
17 Не рівняєсь із нею золото й кришталь, та й не виміняєш її за посуди щирозолоті.
18 А про коралї та перли й згадувати нїщо; здобути премудрість - цїннїйш над рубини.
19 Ба й топаз Етиопський їй не рівня; щирим золотом не цїнуєсь вона.
20 Звідки ж береся премудрість? і де є місце розуму?
21 Від усього, що живе, скрита вона, ба не догледить її й птаство піднебесне.
22 Правда, безодня та смерть говорять: до ушей наших доходила чутка про неї;
23 Але тільки Бог знає тропу до неї та знає й місце її.
24 Він бо прозирає всї концї сьвіту, й що під небом, він вбачає.
25 Як він визначив вітрові вагу й водї давав міру,
26 Коли вказував дощам закон, а блискавицям дорогу, -
27 Тодї він бачив її й явив її, й приспособив її, та навчив ще й слїдити її,
28 І сказав чоловіку: Страх Господень - се справдїшня премудрість тобі; берегтись злого - се розум.