1 І озвавсь Йов і рече:
2 Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.
3 О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!
4 Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;
5 Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.
6 Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.
7 Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним - і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.
8 А то я йду вперед - і нема його, повертаю назад і не зустріну його.
9 Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.
10 Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, - я вийду, як золото, чистий.
11 Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.
12 Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.
13 Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.
14 Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.
15 Тим то я й дрожу перед ним; думаю - й серце холоне.
16 Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.
17 О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!