1 І повів Йов дальш мудру мову свою й говорив:
2 Вірно, як жив Бог, (хоч і не дав менї суду), і Вседержитель, (хоч і огірчив мою душу),
3 Що, покіль я ще дишу, й дух його в ніздрах моїх,
4 Не скажуть уста мої неправди, й льжи мій язик не промовить.
5 Далеко се від мене, щоб я вас непохибними вважав; нї! поки тху мого, я праведностї моєї не зречуся.
6 Твердо при правдї стояв я й не попущусь її; совість моя не докорить менї по весь вік мій.
7 Ворог мій буде менї, як безбожник, а той, що встає проти мене, як беззаконник.
8 Бо й яку може мати надїю лицемірний, коли візьме, коли вирве йому Бог душу його?
9 Чи ж вислухає Бог клик його, коли прийде на його нужда?
10 Чи Вседержитель буде відрадою йому, чи можна буде йому призивати його кожного часу?
11 Виявлю вам, що в руцї в Бога; не втаю, що у Вседержителя.
12 Бачили ви й самі; на що ж вам стілько молоти?
13 От злюцї в Бога доля, і пай, який допадаєсь од Бога гнобителям:
14 Як прибудуть йому сини, то хиба під меч, а потомки його не наситяться хлїбом.
15 Хто ж зістане по йому, того забере смерть у гріб, а й вдови по них голосити не будуть.
16 Хоч він надбає купи срібла, як піску, а одежі, наче глини, наскладає,
17 То він наскладає, а праведник буде одягатись, а сріблом невинний забагатїє.
18 Строїть він дім собі, - то як червяк, і, як садовий сторож, робить собі будку;
19 Лагає спати багатим, та таким не встане; отвирає очі, а він вже не той.
20 Страх, мов потоп, прийде на його неждано, й буря в ночі ухопить його.
21 Вітер восточний підойме й понесе його, й летом помчить він поперед його;
22 Напре бо на його й не пощадить, хоч як би він змагався втечи від його.
23 Тільки руками сплеснуть про його, й засвищуть про його над місцем його.