15 Домівники мої й служебки мої вважають усї за чужого мене; приходнем став я в очах їх.
16 Кличу раба мого, - він не озивається; мушу моїми його благати устами.
17 Жінка гидує диханнєм моїм, і менї треба вмоляти її згадкою на дїти від тїла мого.
18 Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.
19 Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.
20 Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:
21 О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!