18 Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.
19 Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.
20 Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:
21 О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!
22 За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тїлом моїм?
23 О, коли б то слова мої написано! в книзї коли б можна їх начертати рильцем залїзним на олові, -
24 Про вічні часи на каменї видовбати!