2 Докіль мучити мете душу мою й торгати мене словами?
3 Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тїснити мене?
4 Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь.
5 А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,
6 То знайте, що се Бог поверг мене 'д землї й обвів кругом мене сїть свою.
7 Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого).
8 Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.