4 Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь.
5 А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,
6 То знайте, що се Бог поверг мене 'д землї й обвів кругом мене сїть свою.
7 Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого).
8 Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.
9 Зволїк із мене славу мою й зняв вінець із голови моєї.
10 Навкруги опустошив мене, й я відходжу; й, неначе деревину, вирвав надїю мою.