12 Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.
13 Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.
14 Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.
15 Тим то я й дрожу перед ним; думаю - й серце холоне.
16 Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.
17 О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!