15 Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, - та й вид собі закриває.
16 В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.
17 Бо густа тьма - се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.
18 Такий є легкий собі - хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!
19 Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня - грішників.
20 Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!
21 Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.