6 Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
7 Тодї виходив я, було до воріт міста*, й уставляв на майданї сїдалище собі,
8 Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9 Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10 Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11 Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12 Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.