24 Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
25 Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
26 Дивлячись на сонце, як воно сяє, і як той місяць велично пливе,
27 Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
28 Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
29 Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
30 Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.