26 Дивлячись на сонце, як воно сяє, і як той місяць велично пливе,
27 Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
28 Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
29 Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
30 Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
31 Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
32 Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.