30 Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
31 Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
32 Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
33 Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
34 То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
35 О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
36 Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;