6 То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
7 Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
8 Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
9 Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
10 Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
11 Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
12 Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.