5 Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.
6 От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.
7 Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.
8 Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.
9 Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.
10 От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.
11 Ось, я вижидав, що ви казати мете, - вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.