1 І говорив Еліуй дальше й казав:
2 Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні!
3 Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї.
4 Зложім суд між собою й визнаймо, що добре.
5 Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду.
6 Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана - незаслужена.
7 Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду,