16 До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його* буде даремний;
17 Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду;
18 (Тільки втїкаючи) коли підніме крила, - сьміх йому кінь і їздець його.
19 Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?
20 Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх;
21 Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї;
22 З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.