14 До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.
15 Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі,
16 Що каламутні від леду, й повно в них снїгу.
17 Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони зникають із русел своїх.
18 Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають;
19 Дивляться, де вони, дороги Темайські; надїються на них дороги Савейські,
20 Та стають заведені в надїї сво- їй: приходять туди, та румянїють від стиду.