11 Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
12 Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
13 Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
14 Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
15 Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
16 Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, - та ж днї мої, се марнота!
17 Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,