9 Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
10 Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
11 Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
12 Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
13 Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
14 Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
15 Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.