1 Ось слова, що їх промовляв Мойсей до всього Ізраїля за Йорданом, в пустелі, на рівнині навпроти Червоного моря, між Параном і Тофелем, Ливаном і Гецеротом та Ді-Загавом.
2 На відстані одинадцяти днів шляху від Хорива, по дорозі від гори Сеїр до Кадеш-Барнеа.
3 Сорокового року, одинадцятого місяця, першого дня місяця, повідав Мойсей синам Ізраїля все, що заповідав йому Господь для них.
4 Після того, як здолав Сигона, царя аморейського, котрий жив у Хешбоні, і Оґа, царя башанського, котрий жив у Аштароті, в Едреї.
5 За Йорданом, на землі моавській, почав Мойсей розтлумачувати Закон цей, і сказав:
6 Господь, Бог наш, говорив нам у Хориві і сказав: Досить вам жити на горі оцій;
7 Оберніться і рушайте: йдіть до гори амореїв й усіх сусідніх місцин на рівнини, на пагорби й у долини, на південь і берегом моря, до землі xанаанців і до Ливану, навіть до річки великої, річки Єфрат.
8 Ось, Я даю вам землю, йдіть, володійте землею, котру Господь з присягою обіцяв дати батькам вашим Авраамові, Ісаакові та Якові, їм і нащадкам їхнім.
9 І я сказав вам того часу: Не можу один носити вас;
10 Господь, Бог ваш, розмножив вас, ви нині численні, мов зорі небесні.
11 Господь, Бог батьків ваших, розмножить вас тисячократно супроти того, скільки вас тепер, і благословить вас, як Він обіцяв вам;
12 То як же мені одному носити тягарі ваші, тяготи ваші і суперечки ваші?
13 Виберіть собі відомих у колінах ваших мужів мудрих, розумних, і я поставлю їх урядувати над вами.
14 Ви відповідали мені і сказали: Добру справу радиш ти вчинити для нас.
15 І взяв я чільників з колін ваших, мужів мудрих і відомих, і поставив їх старшинами над вами, тисяцькими, сотниками, п'ятдесяцькими й десяцькими і наглядачами для колін ваших.
16 І наказав я суддям вашим того часу, говорячи: Вислуховуйте справи братів ваших і судіть справедливо, кожну людину і брата її, і захожого, з нею.
17 Не зважайте на особу в суді, ви маєте слухати малого, як великого: не бійтеся особи людської; бо суд – справа Божа, а діло, котре для вас заважке, доносьте до мене, і я вислухаю його.
18 І дав я вам того часу настанови про все, що належить вам чинити.
19 І коли рушили ми від Хорива і йшли по всій цій великій і страшній пустелі, котру ви бачили, на шляху до гір аморейських, як наказав Господь, Бог наш, і прийшли до Кадеш-Барнеа.
20 І сказав я вам: Ви прийшли до гори аморейської, котру Господь, Бог ваш, дає нам.
21 Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі землю оцю, йди, візьми її у володіння, як говорить тобі Господь, Бог батьків твоїх, не бійся і не жахайся.
22 Але ви всі підійшли до мене і сказали: Пошлемо поперед себе людей, щоб вони дослідили нам землю і дали нам знати, якою дорогою нам рухатися, і в які міста нам простувати.
23 Слово це мені сподобалося, і я взяв із вас дванадцять чоловіків, по одному чоловікові від кожного коліна.
24 Вони пішли, зійшли на гору, і дісталися до долини Ешкол, і оглянули її.
25 І взяли в руки свої плодів землі, й принесли нам, і повідали нам, і сказали: Добра земля, котру Господь, Бог наш дає нам.
26 Але ви не пішли, а повстали супроти заповіді Господа, Бога вашого.
27 І ремствували у шатрах ваших, і говорили: Господь, з ненависті до нас, вивів нас із землі єгипетської, щоб віддати нас до рук амореїв і винищити нас.
28 Куди ми підемо? Браття наші розслабили серце наше, говорячи: Народ той чисельніший і вищий від нас, міста там великі і укріплені до небес, та й синів Енакових бачили ми там.
29 І я сказав вам: Не страхайтеся і не бійтеся їх,
30 Господь, Бог ваш, який простує перед вами, Він буде змагатися за вас, як Він те вчинив для вас у Єгипті, перед очима вашими.
31 І в пустелі оцій, де, як ти бачив, Господь, Бог твій, носив тебе, як чоловік носить сина свого, всіма шляхами котрі ви проходили, до приходу вашого на оце місце.
32 Але й при цьому ви не вірили Господові, Богові вашому,
33 Котрий ішов перед вами шляхом у вогні – шукати вам місце, де поставити вам шатра вночі, щоб підказувати вам дорогу, якою вам рухатися, а вдень у хмарині.
34 І Господь почув слова ваші, і розгнівався, і присягнувся, говорячи:
35 Ніхто із чоловіків оцих, із цього лихого роду, не побачить доброї землі, котру Я клявся дати батькам вашим.
36 Тільки Калев, син Єфуннеїв, побачить її, йому дам Я землю, котрою він ходив, і синам його, за те, що він підкорявся Господові.
37 І на мене розгнівався Господь за вас, говорячи: І ти не увійдеш туди.
38 Ісус, син Навинів, котрий при тобі, він увійде туди; його настанови, бо він введе Ізраїля у володіння нею.
39 Діти ваші, про котрих ви говорили, що вони дістануться на здобич ворогам, і сини ваші, котрі не знали того дня ні добра, ані зла, вони увійдуть туди, їм дам її, і вони оволодіють нею.
40 А ви повертайте в пустелю по шляху до Червоного моря.
41 І ви відповідали тоді і сказали мені: Згрішили ми перед Господом, підемо і станемо на прю, як наказав нам Господь, Бог наш. І підперезалися ви, кожний бойовим оружжям своїм, і поклали собі зійти на гору.
42 Але Господь сказав мені: Скажи їм: Не виходьте й не бийтеся, тому що немає Мене серед вас, щоб не винищили вас вороги ваші.
43 І Я говорив вам, але ви не дослухалися і повстали супроти заповіді Господньої, і з упертости своєї зійшли на гору.
44 І виступили супроти вас амореї, що жили на горі тій, і переслідували вас так, як роблять бджоли, і винищували вас на Сеїрі до самої Хорми.
45 І повернулися ви, і плакали перед Господом; але Господь не почув зойку вашого і не розрадив вас.