1 І повернулися ми, і рушили в пустелю до Червоного моря, як говорив мені Господь, і багато днів ходили довкола гори Сеїр.
2 І сказав мені Господь, говорячи:
3 Досить вам ходити довкола цієї гори, поверніть на північ;
4 І народові передай повеління, і скажи: Ви будете проходити рубежі братів ваших, синів Ісавових, які мешкають на Сеїрі, і вони боятимуться вас, але стережіться
5 Розпочинати з ними війну, бо Я не дам вам землі їхньої, ані на ступню ноги, тому що гору Сеїр Я дав у володіння Ісавові.
6 Харчі купляйте в них за гроші, і їжте, і воду купляйте у них за гроші, і пийте;
7 Тому що Господь, Бог твій благословив тебе у всякій справі рук твоїх, був прихильний до тебе під час мандрівки твоєї великою пустелею; ось, сорок літ Господь, Бог твій, з тобою; і не мав ти нестачі ні в чому.
8 І проходили ми повз братів наших, синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, шляхом рівнини, від Елату і Ецйон-Ґевера, і повернули і йшли до пустелі Моава.
9 І сказав мені Господь: Не вступай у ворожнечу з Моавом і не починай з ними війни; бо Я не дам тобі нічого від землі його у володіння, тому що Ар віддав Я у володіння синам Лотовим.
10 Передніше мешкали там еміми, народ великий, численний і високий, як сини Енакові;
11 І вони вважалися поміж велетнями, як сини Енакові. Моавитяни ж називають їх емімами.
12 І на Сеїрі мешкали передніше хореї; але сини Ісавові прогнали їх, і винищили їх перед собою, і оселилися замість них, так, як учинив Ізраїль із землею спадщини своєї, котру дав їм Господь.
13 Отож, підведіться і перейдіть через ручай Зеред. І перейшли ми через ручай Зеред.
14 З того часу, як ми пішли в Кадеш-Барнеа і як перейшли через ручай Зеред, минуло тридцять вісім літ, аж доки в нас не перевелося з-поміж стану все покоління воїнів серед війська, як присягався їм Господь.
15 І рука Господня була на них, щоб винищити їх з-поміж стану, доки не вмерли.
16 Коли ж перевелися всі мужі війни, і вимерли з-поміж народу,
17 Тоді сказав мені Господь, говорячи:
18 Ти проходиш нині мимо володінь Моава, через Ар;
19 І наблизився до аммонових синів; не вступай з ними у ворожнечу, і не розпочинай з ними війни, бо Я не дам тобі нічого від землі синів аммонових у володіння, тому що Я віддав її у володіння синам Лотовим.
20 І вона вважалася землею велетнів, у старожитні часи жили на ній велетні; аммоніти називали їх замзумами.
21 Народ великий, численний і високий, як сини Енакові; але винищив їх Господь перед лицем їхнім, і вигнали вони їх, і оселилися на місці їхньому.
22 Як Він учинив для синів Ісавових, що живуть на Сеїрі, винищивши перед ними хореїв, і вони вигнали їх, і оселилися на їхньому місці, і мешкають до цього дня.
23 І аввеїв, які мешкали в поселеннях до самої Ази, кафторії, які вийшли з Кафтора, винищили, і оселилися на місці їхньому.
24 Підведіться, рушайте і перейдіть потік Арнон; ось, Я віддаю в руку твою Сигона, царя хешбонського, амореянина, і землю його; розпочинай оволодівати нею, і веди з ним війну.
25 Від цього дня Я почну поширювати страх і жах перед тобою на народи під усім небом; ті, що почують про тебе, затремтять і жахнуться від тебе.
26 І послав я послів із пустелі Кедемот до Сигона, царя хешбонського, зі словами мирними, щоб сказати:
27 Дозволь перейти мені землею твоєю; я піду шляхом, не зійду ні праворуч, ні ліворуч.
28 Харчі продай мені за срібло, і я буду їсти, і воду для пиття давай мені за срібло, і я буду пити, тільки ногами моїми пройду.
29 Так, як учинили мені сини Ісавові, які живуть на Сеїрі, і моавитяни, які живуть в Арі, допоки не перейду через Йордан на землю, котру Господь, Бог наш, дав нам.
30 Але Сигон, цар хешбонський, не погодився дозволити перейти нам через свою землю, тому що Господь, Бог твій, ожорсточив дух його, і серце його зробив упертим, щоб віддати його в руку твою, як це видно тепер.
31 І сказав мені Господь: Ось, Я розпочинаю віддавати тобі Сигона і землю його; починай оволодівати землею його.
32 І Сигон з усім народом своїм виступив супроти нас на бойовище біля Ягаци.
33 І віддав його Господь, Бог наш, у руки наші, і ми розбили його і синів його, і весь народ його.
34 І завоювали в той час усі міста його, і винищили чоловіків, і жінок, і дітей кожного міста, не залишили анікого живим.
35 Тільки взяли ми собі на здобич худобу їхню і захоплене у завойованих нами містах.
36 Від Ароеру, котрий на березі потоку Арнон, і від міста, котре в долині, до Ґілеаду не було міста, яке було б неприступне для нас; усе віддав Господь, Бог наш, до рук наших.