1 Ось слова Заповіту, котрого Господь наказав Мойсеєві укласти з синами Ізраїля, на землі моавській, окрім Заповіту, котрого Господь уклав з ними на Хориві.
2 І скликав Мойсей всіх синів Ізраїля, і сказав їм: Ви бачили все, що чинив Господь перед очима вашими на землі єгипетській з фараоном і всіма служниками його, і всією землею його;
3 Ті великі покарання, котрі бачили очі твої, і ті великі знамення і чудеса,
4 Але до сього дня не дав вам Господь серця, щоб розуміти, очей, аби бачити, і вух, щоб чути.
5 Сорок літ водив вас пустелею, і одежа ваша на вас не зітліла, і взуття твоє не зносилося на нозі твоїй.
6 Хліба ви не їли, і вина, і сікери не пили, щоб ви знали, що Я Господь, Бог ваш.
7 І коли прийшли ви на місце оце, виступив супроти нас Сигон, цар хешбонський, і Оґ, цар башанський, щоб стати з нами на бій, і ми розгромили їх.
8 І захопили ми землю їхню, і віддали її у спадок колінам Рувимовому і Ґадовому і половині коліна Манасіїному.
9 Пильнуйте ж слова Заповіту цього, і виконуйте їх, щоб вам мати успіх в усьому, що ви будете робити.
10 Усі ви сьогодні стоїте перед Господом, Богом вашим, чільники колін ваших, старшини ваші, урядники ваші, усі ізраїльтяни,
11 Діти ваші, дружини ваші і захожі твої, що є в стані твоєму, від того, що рубає дрова твої, до того, хто зачерпує воду твою,
12 Щоби вступити тобі у заповіт Господа, Бога твого, і в угоду з Ним, скріпленою присягою, котрого Господь, Бог твій, сьогодні укладає з тобою.
13 Щоб учинити тебе нині Його народом, і Він міг бути тобі Богом, як Він говорив тобі і як присягався батькам твоїм Авраамові, Ісаакові та Якові.
14 Не з вами лише одними я складаю цього Заповіта і цю угоду з присягою,
15 Але, як із тими, котрі сьогодні з нами стоять перед Господом, Богом нашим, так і з тими, котрих немає тут з нами сьогодні.
16 Бо ви знаєте, як ми жили на землі єгипетській, і як ми проходили поміж народами, через котрих ви пройшли,
17 І бачили мерзоту їхню, та ідоли їхні, дерев'яні і кам'яні, срібні і золоті, котрі серед них.
18 Хай не буде поміж вами чоловіка чи жінки, або роду, або коліна, чиє серце відхилилося б нині від Господа, Бога нашого, щоб ходити й служити богам тих народів; нехай же не буде поміж вами коріння, з якого виростає отрута і гіркий полин,
19 Такого чоловіка, котрий, зачувши слова прокляття цього, нахвалявся б у серці своєму, кажучи: "Я буду щасливим, незважаючи на те, що буду ходити за сваволею серця свого", і пропаде таким чином ситий з голодним,
20 Не простить Господь такому, але миттю спалахне гнів Господній і ревність Його на такого чоловіка, і впаде на нього прокляття заповіту цього, написане в цій книзі, і зітре Господь ім'я його з піднебесної.
21 І відділить його Господь на лихо від усіх колін Ізраїля, відповідно з усіма прокляттями Заповіту, написаними в цій книжці Закону.
22 І скаже наступний рід, діти ваші, котрі будуть після вас, і чужинець, котрий прийде із далекої землі, побачивши поразку землі цієї і хвороби, котрих покладе на неї Господь:
23 Сірка і сіль, пожарище – вся земля; не засівається і не пророщує вона, і не сходить на ній жодна трава, як по винищенні Содому, Гомори, Адми і Цевоїму, котрі поруйнував Господь у гніві Своєму, і в люті Своїй.
24 І скажуть усі народи: За що Господь так учинив з цією землею? Що означає ця лють гніву Його?
25 І скажуть: За те, що вони залишили заповіта Господа, Бога батьків своїх, котрого він склав з ними, коли вивів їх із землі єгипетської,
26 І пішли, і почали служити іншим богам, і поклонялися їм, богам, котрих вони не знали, і котрих Він не призначав їм.
27 За те спалахнув гнів Господа на землю цю, і навів Він на неї всі прокляття Заповіту, написані в цій книжці.
28 І викоренив їх Господь із землі їхньої у гніві і люті та великім обуренні, і кинув їх на другу землю, як нині бачимо.