6 Він буде, як верес у пустелі, і не побачить, коли прийде добре, і оселиться в місцях спекотного степу, на землі безживній і безлюдній.
7 Благословенна людина, яка сподівається на Господа і в котрої надія – Господь.
8 Бо вона буде, як дерево, посаджене біля води і випустило коріння біля потоку; не відає воно, коли надходить спека; листя його зелене, і в часі посухи воно не боїться і не перестає приносити плід.
9 Найлукавіше серце людське над усе і цілком зіпсоване; хто його збагне?
10 Але Я, Господь, прозираю серце, і досліджую нутрощі, аби відплатити кожному за його вчинками і за плодами його.
11 Куропатка сідає на яйця, котрих не знесла; такий самий той, що багатства надбав неправдою; він покине його на половині днів своїх і глупаком залишиться на смертному ложі.
12 Престол слави, звеличений від початку, є місце освячення нашого.