Єремії 9 UKRB

Про­дов­жен­ня.

1 О, хто дасть голові моїй воду і очам моїм – джерело сліз! Я плакав би день і ніч про поразку доні народу мого.

2 О, хто надав би мені в пустелі притулок мандрівників! Я залишив би народ мій, і пішов би від них: бо всі вони перелюбники, збіговисько підступних.

3 Як лук, напружують язика свого для неправди, посилюються на землі неправдою; бо переходять від одного зла до другого, і Мене не знають, говорить Господь.

4 Остерігайтеся кожний свого друга і не довіряйте жодному із своїх братів; бо всілякий брат стане перепоною другому, і всілякий друг розносить наклепи.

5 Кожний обманює свого друга і правди не відкриває: привчили язика свого виповідати брехню, і лукавлять до знемоги.

6 Ти живеш серед підступу; за підступом вони зрікаються знати Мене, говорить Господь.

7 А через те отак говорить Господь Саваот: Ось, Я розплавлю і випробую їх; бо інакше, як учинити Мені з донькою народу Мого?

8 Язик їхній – убивча стріла, говорить підступно; устами своїми розмовляють з ближніми своїми приязно, а в серці своєму задумують йому лихе.

9 Невже Я не покараю їх за це? – Говорить Господь, чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?

10 За гори здійму плачі і волання, і за степові пасовиська – ридання, тому що вони випалені аж так, що ніхто там не проходить, і не чутно мекання черед: від птахів небесних до худоби – всі порозбігалися, щезли.

11 І вчиню Єрусалим купою каміння, лігвом шакалів, і міста юдейські вчиню пустелею, без мешканців.

12 Чи є такий мудрак, що зрозумів би це? І до кого озиваються уста Господні – пояснив би, за що загинула країна і вигоріла, мов пустеля, аж так, що ніхто не проходить по ній?

13 І сказав Господь: За те, що вони залишили закон Мій, котрий Я ухвалив для них, і не підкорялися голосові Моєму, і не чинили за ним;

14 А ходили за впертістю свого серця слідами Вааловими, як навчали їх батьки їхні,

15 Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я нагодую цей народ полином і напою їх водою з жовчю;

16 І розпорошу їх поміж народами, котрих не знали ні вони, ні батьки їхні, і пошлю слідом їхнім меча, аж доки не винищу їх.

17 Так говорить Господь Саваот: Поміркуйте і покличте плакальниць, щоб вони прийшли, пошліть до вдатних у цій справі, щоб вони прийшли.

18 Нехай вони поквапляться і здіймуть плачі за нас, щоб з очей наших виливалися сльози, і з вій наших збігала вода.

19 Бо голос плачу чутно з Сіону: Як нас пограбовано! Ми жорстоко осоромлені, бо залишаємо землю, тому що зруйнували житла наші

20 Отож, слухайте, жіноцтво, слово Господнє, і нехай завважує вухо ваше слово уст Його; і навчайте доньок ваших плачеві, і одна одній – жалібних пісень.

21 Бо смерть залазить у наші вікна, вдерається до осель наших, щоб винищити дітей з вулиць, юнаків з майданів.

22 Скажи: Так говорить Господь: І будуть повалені трупи людей, як гній на полі, і як снопи позаду женця, і нікому буде їх зібрати.

23 Так говорить Господь: Хай не похваляється мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хизується багатий скарбами своїми.

24 Але той, що хвалиться, хвалися тим, що розуміє і знає Мене, що Я – Господь, Котрий творить милість, суд і правду на землі; бо тільки це вельми бажане Мені, говорить Господь.

25 Ось, приходять дні, говорить Господь, коли Я навідаю всіх обрізаних і необрізаних.

глави

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50