1 Походіть вулицями Єрусалиму, і подивіться, і допильнуйте, і пошукайте на майданах його, чи не знайдеться чоловіка, чи немає такого, що правду шанує та істину шукає? Я пощадив би Єрусалим.
2 Хоч і кажуть вони: живий Господь! Але присягаються лукаво.
3 О, Господе! Очі Твої чи не до істини навернені? Ти караєш їх, а вони не відчувають болю; Ти винищуєш їх, а вони не зважають на повчання; обличчя свої вчинили вони міцнішими від каміння, не хочуть навернутися.
4 І сказав я сам собі: Можливо, це бідняки; вони нерозважливі, тому що не відають шляхів Господніх, закону Бога свого.
5 Піду я до вельможних і перемовлюся з ними, бо вони знають шляхи Господні, закон Бога свого. Але й вони всі зламали ярмо і розірвали кайдани.
6 За це й уразить їх лев із лісу, вовк пустельний спустошить їх, барс буде підстерігати біля їхніх міст: хто вийде з них, буде розтерзаний, бо помножилися злочини їхні, і посилилося відступництво їхнє.
7 То з якої причини маю простити тобі за все це? Сини твої залишили Мене і присягаються тими, котрі – не боги. Я насичував їх, а вони чинили перелюб і юрбами ходили в доми до блудниць.
8 Це – вгодовані коні: кожний із них ірже до дружини ближнього.
9 То невже Я не покараю за це? – Говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як оцей?
10 Виходьте на мури його і руйнуйте, та не дощенту; знищіть зубці їхні, тому що вони не Господні.
11 Бо дім Ізраїля і дім Юдин вчинили зі Мною дуже підступно, говорить Господь.
12 Вони обмовили Господа і сказали: Немає Його, і лихо не прийде до нас, і ми не побачимо ні меча, ані голоду.
13 І пророки стануть вітром, і слова Господнього немає в них; над ними самими нехай це станеться,
14 А тому, ось так говорить Господь Бог Саваот: За те, що ви мовите такі слова, ось, Я вчиню слова Мої в устах твоїх вогнем, а цей народ – дровами, і цей вогонь пожере їх.
15 Ось, Я приведу на вас, доме Ізраїлів, народ іздалеку, говорить Господь, народ потужний, народ давній, народ, котрого мови ти не знаєш, і не будеш розуміти, що він говорить.
16 Сагайдак його – як відкритий гріб; усі вони – люди хоробрі.
17 І з'їдять вони жниво твоє і хліб твій; з'їдять синів твоїх і доньок твоїх, з'їдять овець твоїх і волів твоїх, з'їдять виноград твій, і смокви твої, зруйнують мечем укріплені міста твої, на котрі ти сподіваєшся.
18 Але й за тих днів, говорить Господь, не винищу вас дощенту.
19 І якщо ви скажете: За що Господь Бог наш чинить нам усе це? То відповідай: Оскільки ви залишили Мене і служили чужим божкам у своїм краї, то будете служити чужим на землі не вашій.
20 Оголосіть це в домі Якова і повідайте в Юдеї, кажучи:
21 Вислухай це, народе безглуздий і нерозумний, у котрого є очі, а не бачить, у котрого є вуха, а не чує;
22 Чи Мене ви не боїтеся, говорить Господь, чи переді Мною не відаєте трепету? Я пісок поклав рубежем морю, вічну межу, котру не перейде; і хоча хвилі його підносяться, але здолати не зможуть.
23 У народу цього серце бунтівне і невгамовне; вони відступилися і пішли.
24 І не сказали в серці своєму: Будемо боятися Господа, Бога нашого, Котрий дає нам дощ ранній і пізній свого часу, береже для нас означені тижні жнив.
25 Беззаконня ваші відвернули це, і гріхи ваші позбавили вас цього доброго.
26 Бо між народом Моїм є нечестиві; вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять сильця і ловлять людей.
27 Мов клітка з багатьма птахами, оселі їхні виповнені обманом; через це вони й запихатіли і розбагатіли.
28 Стали гладкими, повними, переступили навіть належну межу в злочинах, не досліджують судових справ, справ сиріт; розкошують і справедливому позові жебраків не вчиняють присуду.
29 Невже Я не покараю за це? – Говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?