1 І почули Шафатія, син Маттанів, і Гедалія, син Пашхурів, і Юхал, син Шелемеїн, і Пашхур, син Малкійїн, ті слова, що Єремія виголосив до всього народу, кажучи:
2 Так говорить Господь: Хто залишиться в цьому місці, помре від меча, голоду і моровиці; а хто вийде до халдеїв, буде живий, і душа його буде йому замість здобичі, і він залишиться жити.
3 Так говорить Господь: Неодмінно передасться це місто в руки війська царя вавилонського, і він захопить його.
4 Тоді князі сказали цареві: Нехай буде цей чоловік зрокований на смерть, тому що він знесилює руки воїнів, котрі залишаються в цьому місті, і руки всього народу, виповідаючи такі слова; бо цей чоловік не добра зичить народові, а лихоліття.
5 І сказав цар Седекія: Ось, він у ваших руках, тому що цар не може діяти усупереч вам.
6 Тоді взяли Єремію і кинули до ями Малкійї, царевого сина, котра була на подвір'ї варти, і опустили Єремію на мотузках; у ямі тій не було води, а лише багно, і загруз Єремія в багні.
7 І почув Евед-Мелех, ефіоп, один з євнухів, який був у царському домі, що Єремію кинули до ями; а цар сидів тоді біля брами Веніяминової.
8 І вийшов Евед-Мелех з дому царського і сказав цареві:
9 Володарю мій! Не добре вчинили ці люди, отак учинивши з Єремією пророком, котрого кинули до ями, він помре там від голоду, тому що немає більше хліба в місті.
10 Цар наказав Евед-Мелехові ефіопові, сказавши: візьми з собою звідси тридцять вояків і витягни Єремію пророка з ями, доки він не помер.
11 І взяв Евед-Мелех тих людей із собою і зайшов до царського дому, під комору, і взяв звідти старих непридатних ганчірок і старих не придатних шматків і опустив їх на мотузку в яму до Єремії.
12 І сказав Евед-Мелех ефіоп Єремії: Підклади оці старі кинуті ганчірки і шматини під пахви рук твоїх, під мотузки. І вчинив так Єремія.
13 І потягли Єремію на мотузках і витягнули його з ями; і залишався Єремія на подвір'ї варти.
14 Тоді цар Седекія послав і прикликав Єремію пророка до себе, через третій вхід до храму Господнього, і сказав цар Єремії: Я запитаю у тебе дещо; не приховай від мене анічогісінько.
15 І сказав Єремія Седекії: Якщо я відкрию тобі, чи не зрокуєш мене на смерть? І якщо дам тобі пораду, ти не послухаєш мене.
16 І присягався цар Седекія Єремії таємно, кажучи: Живий Господь, Котрий витворив нам душу оцю, не зрокую тебе на смерть і не віддам в руки цих людей, котрі шукають душі твоєї.
17 Тоді Єремія сказав Седекії: Так говорить Господь Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо ти вийдеш до князів царя вавилонського, то жива буде душа твоя, і це місто не буде спалене вогнем, і ти будеш живий і дім твій;
18 А якщо не вийдеш до князів царя вавилонського, то це місто перейде в руки халдеїв, і вони спопелять його вогнем; і ти не уникнеш їхніх рук.
19 І сказав цар Седекія Єремії: Я боюся юдеїв, котрі перейшли до халдеїв, щоб халдеї не віддали мене в руки їхні, і щоб ті не поглумилися з мене.
20 І сказав Єремія: Не віддадуть; покорися голосові Господа, в тому, що я говорю тобі, і добре тобі буде, і живою буде душа твоя.
21 А якщо ти не захочеш вийти, то ось слово, яке відкрив мені Господь:
22 Ось, усі дружини, котрі залишилися в домі царя юдейського, відведені будуть до князів царя вавилонського, і скажуть вони: Тебе обдурили і взяли гору друзі твої; ноги твої загрузли в багно, і вони пішли від тебе.
23 І всіх дружин твоїх і дітей твоїх відведуть до халдеїв, і ти не уникнеш їхніх рук; але будеш узятий рукою царя вавилонського, і вчиниш те, що місто оце буде спопелене вогнем.
24 І сказав Седекія Єремії: Ніхто не мусить знати ці слова, і тоді не помреш.
25 І якщо почують князі, що я розмовляв з тобою, і прийдуть до тебе, і скажуть тобі: Скажи нам, що говорив ти цареві, не утаємничуй від нас, і ми не зрокуємо тебе на смерть, – а також, що говорив тобі цар,
26 То скажи їм: Я поклав перед лицем царя благання своє, щоб не повертати мене до Єгонатанового дому, щоб мені не померти там.
27 І прийшли всі князі до Єремії, і запитували його, і він сказав їм згідно з тими словами, котрі цар велів сказати, і вони мовчки покинули його, тому що не спізнали сказаного цареві.