Єремії 8 UKRB

Про­дов­жен­ня.

1 Того часу, говорить Господь, викинуть кості царів юдейських, і кості князів його, і кості священиків, і кості пророків, і кості мешканців Єрусалиму – з гробів їхніх.

2 І порозкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім військом небесним, котрих вони любили і котрим служили, і слідом яких ходили, котрих шукали, і котрим поклонялися; не приберуть їх і не поховають; вони будуть гноєм на землі.

3 І будуть надавати перевагу смерті над життям усі, котрі залишаться від цього злого племені на всіх місцях, куди Я прожену їх, говорить Господь Саваот.

4 І скажи їм: Так говорить Господь: Хіба ті, що впали, не підводяться, і ті, що збилися з дороги, не повертаються?

5 Нащо цей народ єрусалимський перебуває в упертому відступництві? Вони міцно тримаються за оману і не хочуть навернутися.

6 Я спостерігав і слухав: Не говорять вони правди, ніхто не покаявся за своє безчестя, ніхто не каже: Що я зробив? Кожний завертає на свою стежку безоглядно, мов кінь, що кидається в битву.

7 І лелека під небом знає свою певну пору, і горлиця, і ластівка, і журавель пильнує час, коли їм прилітати, а народ Мій не відає ухвали Господньої.

8 Як ви запевняєте: Ми мудрі, і закон Господній у нас? Та ось, брехливе писало книжників і його обертає на лжу.

9 Осоромилися мудраки, знітилися і заплуталися в тенетах: Ось, вони відкинули слово Господнє; тоді в чому є мудрість їхня?

10 За це дружин їхніх віддам іншим, поля їхні – іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, – усі віддалися зискові; від пророка до священика – всі діють лукаво.

11 І лікують рану доньки народу Мого легковажно, кажучи: Мир! Мир! А миру немає.

12 Чи соромляться вони, вдаючись до мерзот? Ні, вони зовсім не соромляться і не червоніють, За це впадуть вони поміж лежачими; і в часі навідин їх будуть повалені, говорить Господь.

13 До решти обберу їх, говорить Господь, не залишиться жодної ягоди на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист опаде, і що Я дав їм, відійде од них.

14 Чому ми сидимо? Збирайтеся, підемо в укріплені міста і там загинемо; бо Господь, Бог наш, призначив нас на загибель і дасть нам пити воду з жовчю за те, що ми грішили перед Господом.

15 Чекаємо миру, а нічого доброго нема, – часу уздоровлення – і ось жахи.

16 Від Дана чутно пофоркування коней його, від дужого іржання жеребців його тремтить земля; і прийдуть і винищать землю і все, що на ній, місто і городян його.

17 Бо ось, Я пошлю на вас зміїв, василисків, супроти котрих немає заговору, і вони будуть уражати вас, говорить Господь.

18 Коли дістану втіху в горі моєму? Серце моє знемогло в мені.

19 Ось, чую волання доні народу Мого з далекої країни: хіба немає Господа на Сіоні? Хіба немає царя на ньому? Навіщо вони пробудили в Мені гнів, поклоняючись своїм ідолам, чужинським і нікчемним?

20 Минули жнива, скінчилося літо, а ми не врятовані.

21 Через ганьбу доньки народу мого я страждаю, ходжу сумний, жах виповнив мене.

глави

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50