1 Слово, яке було до Єремії від Господа, по тому, як Невузар'адан, старший царської охорони, відпустив його з Рами, де він забрав його, закутого в ланцюги серед інших бранців-єрусалимлян та юдеїв, що переселялися до Вавилону.
2 Старший царської охорони узяв Єремію і сказав йому: Господь Бог твій вирік це лихоліття на цю місцину.
3 І навів його Господь і вчинив те, що сказав, тому що ви згрішили перед Господом, і не дослухалися голосу Його, за те й спіткало вас оце все.
4 Отож, я звільняю тебе сьогодні від ланцюгів, котрі на руках твоїх: якщо тобі бажано йти зі мною до Вавилону, – то йди, і я буду піклуватися про тебе; а якщо не бажано тобі йти зі мною до Вавилону, – залишайся. Ось, уся земля перед тобою, куди тобі угодно, і куди подобається йти, туди й простуй.
5 Коли він ще не відійшов, сказав Невузар'адан: Піди до Гедалії, сина Ахікама, сина Шафанового, котрого цар вавилонський настановив намісником над містами юдейськими, і залишайся з ним серед народу, або йди, куди тобі до душі простувати. І дав йому старший царської охорони харчів, подарунка і відпустив його.
6 І прийшов Єремія до Гедалії, сина Ахікамового, до Міцпи, і жив з ним серед народу, що залишався в країні.